якщо я вже на колінах,

то наврядчи молюся

хоча,

молитися

це взагалі як?

присягатись у вірності ідеалізованому образу і подобі?

тоді я досить часто займаюсь цим, так

стирати ті самі коліна в кров від любові?

це відбувається зі всіма, хто буває у мене вдома

і якби сам господь до мене навідався, це також відбулось би,

а може таке вже ставалось

просто що він забув в той момент подати знак

тому я пригубила вина,

з’їла з чужих рук скибку святого хлібу,

запалила церковні свічки

і навіть запросила когось їх притримати

а на ранок забула події вечора

і от знову розповідаю всім, що атеїстка

хоча якоїсь ночі мого життя я все-таки увірувала

і відчула господа досить глибоко

в серці,

в серці звісно

так от,

якщо я вже на колінах

(навіть, якщо в церкві)

то скоріше всього я там з кимось

і наврядчи молюся

просто

заробляю

нові

гріхи

і знаєте, якщо мене за цей вірш посадять

хтось візьме ще один гріх на душу

але це вже на їхній совісті

думаю зможемо відмолити його разом,

щоб це не значило

амінь