І знову вечір спогади приносить

Терпкі і перестиглі, як терен -

Твоє ім'я уста сказати просять

Та я боюсь ворушити старе.

Ти через десять років подзвонила

І сказала тихо: \"Милий мій, це я\"

Але, на жаль, кохана, ти спізнилась -

У мене й вороги вже і сім'я.

Налий вина! Налий вина!

Налий вина!

Я п'ю до дна! Я п'ю до дна!

Я п'ю до дна!

Прости мені,

Як в тім була й моя вина,

Що ти сьогодні не моя,

Що ти одна.

Ти щаслива у своїй родині,

А час уже до осені спішить,

І ти це зрозуміла тільки нині,

І захотіла все в житті змінить.

Але літа назад не повернути,

Не зважити взаємної вини,

Ми долю не зумієм обманути,

І ти мені вже більше не дзвони.

Налий вина! Налий вина!

Налий вина!

Я п'ю до дна! Я п'ю до дна!

Я п'ю до дна!

Прости мені,

Як в тім була й моя вина,

Що ти сьогодні не моя,

Що ти одна.

Налий вина! Налий вина!

Налий вина!

Я п'ю до дна! Я п'ю до дна!

Я п'ю до дна!

Прости мені,

Як в тім була й моя вина,

Що ти сьогодні не моя,

Що ти одна.

Налий вина! Налий вина!

Налий вина! Налий вина!

Налий вина! Налий вина!

Налий вина! Налий вина!

Налий вина!

Я п'ю до дна! Я п'ю до дна!

Я п'ю до дна!

Прости мені,

Як в тім була й моя вина,

Що ти сьогодні не моя,

Що ти одна.

Налий вина! Налий вина!

Налий вина!

Я п'ю до дна! Я п'ю до дна!

Я п'ю до дна!

Прости мені,

Як в тім була й моя вина,

Що ти сьогодні не моя,

Що ти одна.